В цей день, 1 квітня 1929 року, українській поет та письменник Олесь Бабій, який вчився та багато років прожив у Львові, написав свій “Марш націоналістів”.
Сам автор з початку був у сумнівах з приводу значення свого поетичного твору. Він писав до секретаря ПУН Володимира Мартинця: “..Якщо воно мені не вдалося, то викинемо на сміття, бо я сам не можу оцінити, що варта моя дитина".
1932-го пісня була затверджена Проводом Українських Націоналістів, керівним органом ОУН, як гімн організації.
Зродились ми великої години,
З пожеж війни і з полум'я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.
І ось йдемо у бою життєвому
Тверді й міцні, незламні мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Не хочемо ні слави, ні заплати.
Заплата нам - це радість боротьби!
Солодше нам у бою умирати,
Ніж в путах жити, мов німі раби.
Доволі нам руїни і незгоди:
Не сміє брат на брата йти у бій!
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій.
Велику правду для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе:
Вітчизні будь ти вірний до загину,
Нам Україна вище понад усе!
Веде нас в бій борців упавших слава.
Для нас закон найвищий то наказ:
«Соборна Українськая держава —
Міцна й одна від Сяну по Кавказ».
24 серпня 2018 року адаптований до сучасних українських умов варіант пісні став маршем українського війська на параді до дня Незалежності України.
Ініціаторами створення для українського війська стройової пісні на основі тексту Олеся Бабія стали українські музиканти Олег Скрипка (лідер гурту «Воплі Відоплясова») та Іван Леньо (Kozak System). Зробили вони це разом з іншими українськими виконавцями-патріотами — Сашком Положинським («Тартак»), Фомою («Мандри»), Тарасом Компаніченком («Хорея Козацька»), Фаготом («Танок на майдані Конго»), Сергієм Василюком ("Тінь Сонця") і Тарасом Чубаєм («Плач Єремії»).
