У Слов’янську є люди, які задіяні у секс-роботі і таким чином заробляють гроші. Частина цих жінок є наркозалежними або знаходяться на замісній підтримуючій терапії (ЗПТ). Журналісти сайту міста Слов’янська 6262.com.ua поспілкувалися з місцевими секс-працівницями в рамках прес-туру, який у липні 2021 року влаштував Альянс громадського здоров’я. Далі справжні імена героїнь матеріалу будуть змінені.
Це був прес-тур на Донеччину для журналістів з різних областей, щоб розповісти про актуальний стан наркополітики в Україні та показати на практиці діяльність організацій, які впроваджують програми профілактики і лікування наркозалежності. Однією з таких організацій є ГО “Наша допомога” у Слов’янську.
Довідка: ГО “Наша допомога” вже 17 років працює у північній частині Донецької області. Діяльність організації спрямована на зниження шкоди та профілактику ВІЛ, туберкульозу та гепатитів. Організація веде інформаційно-просвітницьку роботу, тестує на ВІЛ, займається зниженням шкоди від ін’єкційних наркотиків.
Громадська організація має пересувну амбулаторію від Альянсу громадського здоров’я. Амбулаторія займається профілактикою ВІЛ, туберкульозу, вірусних гепатитів серед наркозалежних людей та секс-працівниць. Зокрема, соціальні працівники роблять швидкі тести на ВІЛ-статус; видають презервативи та лубриканти, міняють використані шприці на чисті, консультують, супроводжують до медзакладів, просто можуть вислухати людину та допомогти їй порадою. Усе безкоштовно.
З 2019 року ця амбулаторія (як і інші подібні) разом з соцпрацівниками фінансується з держбюджету через Центр громадського здоров’я. За рік вона обслуговує до 5 тисяч наркозалежних та секспрацівниць. Пересувна амбулаторія має визначені маршрути у Слов’янську, за якими соцпрацівники допомагають наркозалежним та секспрацівницям.
Отже, автобус із журналістами з різних регіонів під’їжджає до першого пункту, де зазвичай зупиняється пересувна амбулаторія - це одна з головних доріг Слов’янська. Амбулаторія представляє собою автомобіль із невеличким приміщенням всередині - там є сидіння для соцпрацівника і того, хто отримує допомогу, та стіл між ними.
До нас підходить жінка (назвемо її Олена) та показує закодовану пластикову картку. Таку картку мають усі люди, які регулярно обслуговуються в пересувній амбулаторії. Знають, за яким саме графіком їздить амбулаторія, де саме вона зупиняється.
Олена - секспрацівниця, яка є постійною клієнткою пересувної амбулаторії.
Каже, що тут їй міняли використані шприці до того, як стати на замісну підтримуючу терапію (ЗПТ). Вона була змушена це робити через те, що вживала ін’єкційні наркотики.
Довідка: замісна підтримуюча терапія (ЗПТ) - визнаний у світі метод лікування осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів. Зазвичай для ЗПТ використовують препарати метадону гідрохлорид та бупренорфіну гідрохлорид. В окремих країнах можуть застосовувати медичний героїн або комбінацію бупренорфіну з налоксоном.
Зараз в амбулаторії жінка бере презервативи та прокладки, проходить швидке тестування на ВІЛ. Іноді може сама подзвонити соцпрацівникам, якщо щось потрібно. Або приходить, коли приїжджає амбулаторія.
На думку Олени, подібні амбулаторії необхідні та корисні, навіть не тому, що там можна щось безкоштовно отримати, а більше через моральну та психологічну підтримку. Щоб було відчуття, що рівний розповідає рівному.
Жінка вже близько 20 років є задіяною в секс-роботі. Заробляти у такий спосіб вона почала з 18 років - саме у тому віці сформувалася наркотична залежність.
“Мне 42 года. Уже не так часто оказываю услуги, но бывает. Сейчас уже дорога молодым”
З усіма клієнтами жінка обов’язково користується засобами контрацепції.
“Они (прим. клієнти) могут относиться к презервативам как-угодно, а для меня это обязательно”
Жінка регулярно проходить медичні огляди, хоча не всім лікарям розповідає про свою секс-роботу. Вже протягом дев’яти років вона знаходиться на замісній підтримуючій терапії (ЗПТ) - приймає медичний метадон у дозуванні 100 міліграмів. За ці роки Олена відсторонилася від секс-роботи, хоча у період активного вживання наркотиків частіше заробляла у такий спосіб.
До того, як стати на програму ЗПТ, Олена сім разів проходила реабілітацію в різних центрах. Зверталася до місцевих центрів, одного разу їздила до Карпат і пробула там тиждень. У жодному закладі її ніколи не тримали примусово, хоча жінка обізнана про такі випадки.
“До ЗПТ я лет 20 употребляла наркотики. Семь раз я проходила реабилитацию. Это сейчас я уже понимаю - надо было уезжать в другой город, не у себя в городе проходить реабилитацию. Тут знакомые все. А в другом городе ты никого не знаешь, и у тебя постепенно меняется мышление”
Після повернення з реабілітаційних центрів Олена знову починала вживати наркотики. Серед них були опіати, первитин. Іноді дозування сягало 20 кубів на день. Каже, що реально у лікуванні наркозалежності допомогла тільки ЗПТ.
Олена була задіяна не тільки у секс-роботі. Мала різні способи заробітку, оскільки не вважає це способом життя. Каже, за бажанням можна знайти іншу роботу.
“Это (прим. сексробота) не хобби мое и не образ жизни. Это всегда было плохо. Просто когда надо было наркотики добывать, тогда приходилось. Были 90-е, из дома особо нечего было продать”
Секспрацівниця за 20 років стикалася із різним ставленням з боку клієнтів. Коли жінка була молодше, бували випадки, що погрожували зі зброєю, доводилося тікати, знущалися. Пригадує, що, навіть, на маніяків натрапляла.
“Слава богу, что оставалась жива. Старалась аккуратно, потому что знала, что меня дома семья ждет. Мама раньше знала, а сейчас я просто тут не стою”
На її думку, події 2014 року у Слов’янську не надто вплинули на кількість клієнтів у місцевих секспрацівниць. Під час окупації мало хто наважувався виходити на роботу. А тих, хто виходив, “могли у танк кинути та повезти в тил варити борщі”. Але і в мирному житті багато хто з дівчат та жінок, на жаль, помирає завчасно. Замість них приходять нові люди.
Серед секспрацівниць вона бачила дівчат 13-ти та 15-ти років. Олена не питала їх, чому саме дівчата стали задіяні у сексроботі. Загалом у цій роботі зазвичай задіяні жінки після 20 років.
Журналісти прощаються із Оленою, сідають в автобус, ми їдемо далі та через кілька хвилин зупиняємося на узбіччі дороги на околиці Слов’янська. Ми заходимо в руїни будівлі, яка постраждала під час окупації міста у 2014 році. Там нас зустрічають три секспрацівниці, одна з яких каже: “Вы бы хотя б предупредили, что такая делегация будет - мы бы красивее оделись”. Погоджуються поговорити з нами дві жінки, назвемо їх Світлана та Оксана.
Світлана каже, що до початку війни їм працювалося краще, ніж зараз, бо було більше людей, автівок, грошей у людей, життя було активнішим.
На питання про те, чи стикалися наші співбесідниці з насиллям, Оксана піднімає футболку та показує великий чорний синець, який тягнеться на весь лівий бік її тулубу.
“Это клиент не хотел платить” - пояснює жінка появу синця.
Обидві стверджують, що після 2014 року насилля стало більше. Іноді доводиться “тікати городами” або викликати поліцію. Зазвичай секспрацівниця просить заплатити наперед, а клієнт, буває, не погоджується, посилаючись на те, що “а вдруг мне не понравится?”. Але бувають інші клієнти, які платять добре або просто хочуть виговоритись.
- А какие-то необычные просьбы были? - питає одна з журналісток
- Когда работала в Греции, просили борща сварить. А так, бывает, просто просят посидеть, раков поесть, пива попить и ничего больше не делать, - відповідає Світлана.
У той же час жінки кажуть, що період окупації Слов’янська взагалі був страшний. Коли йшли на роботу, не було впевненості у тому, чи повернуться вони додому. І справа була навіть не в обстрілах, а в проросійських окупантах, від яких можна було очікувати будь-чого. Згадують, що так звана “влада ДНР” забороняла наркотики, але сама їх активно вживала.
“В 2014 было жестко. Я стояла курила во дворе вечером, темно было. Окурок выбросила, и тут пуля рядом пролетает. И потом тут девочка вышла за рассадой, а ей голову оторвало”, - пригадує Світлана.
Після 2014 року секспрацівниць стало менше: хтось поїхав, хтось поміняв роботу, а когось взагалі не стало.
Оксана каже, що зараз у день не бере багато клієнтів. Головне, щоб були гроші на харчування, адже “ціни зараз такі що багато не розживешся”. Оплата з одного клієнта починається від 200 гривень.
“Смотришь на них, оцениваешь, сколько ему сказать. Я же не знаю, что у него там в кармане лежит”
Жінки з самого початку роботи мобільної амбулаторії користуються її послугами - це вже більше 10 років. Беруть там презервативи, звертаються по допомогу з оформленням документів та для походів по лікарях, роблять тести на ВІЛ. Світлана, до того ж, стала на ЗПТ. Оксана продовжує вживати наркотики. Розповідають, що під час окупації Слов’янська люди теж продовжували ходити за терапією під обстрілами. А медичні сестри їхали на велосипедах, аби видати пацієнтам препарат. Тут треба зауважити, що тоді терапію видавали тільки на один день, хоча зараз ті, хто стоїть на ЗПТ багато років, можуть отримати її на 10 днів.
“Я третий раз на программу становлюсь. Первый раз выгнали. После второго раза захотела стать верующей. Потом я опять была в зависимости, мне предложили работу. Я третий раз стала на программу, начала работать, помирилась с родителями, парень есть, все чудесно”, - розповідає Світлана
До того, як стати на терапію, дівчата зверталися до приватних реабілітаційних центрів, Оксана пішла до центру з 12-кроковою програмою.
Довідка: 12 кроків - це покрокова програма реабілітації наркозалежних, спрямована на духовну переорієнтацію. Сенс у тому, що людина усвідомлює свою залежність та необхідність лікування, погоджується прийняти допомогу фахівців. Далі курс реабілітації розбивають на 12 етапів.
Світлана уперше звернулася до релігійного реабілітаційного центру в 20 років. Реабілітацію проходила безкоштовно, єдине що - допомагають “від кумару” там молитвою, а не фізично. Її там не тримали примусово, піти з центру вона могла у будь-який момент.
Причини вибору секс-роботи Світлана пов’язує зі стосунками з матір’ю у підлітковому віці:
“У меня мама просто такая: есть мнение её и неправильное. Если я в 17 лет чуть-чуть домой опаздывала, она не пускала. Ходила переночевать где-то, попадала в разные компании, потихоньку-потихоньку познакомилась с наркотиками. Была трава и ширка”
Оксану змусив бути задіяною у секс-роботі її колишній чоловік. Жінка пояснює, що вибір у неї був тоді невеликий: або бути секс-працівницею, або не жити. При цьому чоловік не був наркозалежним.
До декриміналізації сексроботи та змінии термінології в законодавстві жінки ставляться скептично. Пояснюють своє ставлення тим, що від зміни термінології сенс їх роботи не змінюється.
Наступного дня ми мали змогу поспілкуватися з представниками Батальйону патрульної поліції у Краматорську та Слов’янську. Під час розмови журналісти поставили питання щодо насилля стосовно секспрацівниць.
Патрульна поліція у відповідь прокоментувала, що ніхто не може бути примушений до статевих стосунків, незалежно від професії та способу життя. З патрульними поліцейськими регулярно проводяться заняття, на яких навчають толерантно відноситися до всіх громадян. Толерантність поки що низька в суспільстві до різних вразливих верств населення, тож є над чим працювати.
Тут слід зазначити, що в Кримінальному кодексі України все ще використовується застарілий та некоректний термін “проституція”. Зокрема там є стаття №303 “Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією”. Ця стаття передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до 15 років.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення також використовується застарілий термін. Є стаття №181-1 “Заняття проституцією”. Вона передбачає штраф від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вже протягом кількох років ведуться розмови про легалізацію секс-роботи ти зміни термінології в законодавстві, але чи відбудуться зміни - час покаже.
У червні 2018 року - січні 2019 року благодійна організація “Світанок”, що знаходиться у Краматорську, проводила дослідження серед жінок, які вживають наркотики. Досліджували рівень доступу до послуг сексуального та репродуктивного здоров’я, ВІЛ та зменшення шкоди в Донецькій та Луганській областях.
В дослідженні взяли участь 150 жінок, які живуть поблизу тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. З них 36 жінок (24%) мають досвід секс-роботи.
Серед учасниць дослідження 20% жінок обмінювали секс на гроші, наркотики чи їжу протягом останніх семи днів.
З 36 жінок 24 мали як мінімум один випадок примусу до надання сексуальних послуг.
17 жінок зазнавали фізичного насильства при наданні сексуальних послуг.
Щодо досвіду інших країн, то в Японії та США секс-робота повністю заборонена. У Таїланді вона хоч і заборонена, але не переслідується. Секс-робота легалізована в Нідерландах, Німеччині та Туреччині. В інших країнах секс-робота декриміналізована.
На жаль, в Україні є проблема стигми стосовно секс-працівниць та секс-праціаників. Також секс-робота в нашій країні все ще не декриміналізована, попри те, що розмови про це періодично ведуться.
Приєднуйтесь до нас у Viber та підписуйтесь в Instagram
