Вчора, 22 липня, до Маріуполя приїхали члени всеукраїнської бізнес-спільноти "Board", щоб познайомитися з місцевими підприємцями та міською владою й більше дізнатися про місто та перспективи ведення тут свого бізнесу. Вже незабаром дізнаємося з ким міській владі вдалося домовитися про майбутню співпрацю.
Під час візиту делегація з близько 15 підприємців з різних міст України відвідала площу Свободи та Миру, культурно-туристичний центр "Вежа", Театральний сквер та пірс. Серед бізнесменів були: головний виконавчий директор (СЕО) мережі кінотеатрів "Мультиплекс" Роман Романчук, який до цього розвивав найбільшу в Україні мережу японської кухні "Сушия", власники шкіл іноземних мов, спортивних центрів, ресторанів, магазинів та ін.
У бізнес-спільноту "Board" входять 12 великих міст України та 700 підприємців малого, середнього та великого бізнесу.
Один із співзасновників "Board", відомий в Україні економіст, стратег, бізнесмен, футуролог та радник президентів і прем'єр-міністрів Андрій Длігач розповів підприємцям Маріуполя про майбутнє економіки.
Бізнес-спільнота "Board" розглядає Маріуполь як одне з найцікавіших для розвитку бізнесу місто.
"Ми бачимо, що тут будуть великі інвестиції в розвиток сервісної інфраструктури, у розвиток малого та середнього бізнесу. У Маріуполі потенціал росту набагато більший, ніж у Києва, за нашими оцінками. Тому куди інвестувати - звісно, що в Маріуполь. З осені ми сподіваємося, що Маріуполь долучиться до нашої бізнес-спільноти "Board", - розповідає один з найвідоміших футурологів України Андрій Длігач.
Консультації пана Андрія може дозволити собі далеко не кожен навіть успішний за мірками Маріуполя бізнесмен. А його ідеї та бачення теперішнього і майбутнього варте того, щоб бути почутим. Тож нижче приводимо основні тези Андрія Длігача, які будуть корисні не лише бізнесменам, а й людям, які цікавляться процесами в світі.
Металургія майбутнього - це програмісти, а не сталевари.
Відродження української економіки починатиметься з міст. При чому таких, як Маріуполь, а їх в Україні небагато.
Здатність адаптуватися - є головним рушієм зростаючої компанії.
38% у світі, 32% в Україні та 84% серед покоління міленіалів - це відсоток людей, які готові відмовитися від своєї роботи на користь комп'ютерних ігор, якщо їх буде безперебійно забезпечено їжею та електроенергією.
Україна зараз займає 20% на світовому ринку розробки ігор. Зараз цей ринок обчислюється 160 млрд доларів, а в найближчі 10 років він досягне 2 трлн доларів. Якщо Україна збереже свою долю, то наш прибуток зросте в чотири рази.
Будь-яка бізнесова сфера, комунікації, продажі та ін. стало іграми, і всі ми в них граємо.
Зараз ми їмо корів. Вони їдять зелень і переробляють 14 її грам на 1 грам білка, який ми з'їдаємо у вигляді стейка. Корови - це 38 % викидів металів, а це більше, ніж димлять труби в Маріуполі. Корови "з'їли наш клімат", як вважає Андрій Длігач, та приводить приклад, що Маріуполь вже знаходиться в зоні субтропіків. 1 коник (з рос. кузнечик) з'їдає 2 грами зелені, щоб дати 1 грам білка, а корова для цього з'їдає 14 грам трави. Коник майже не п'є води, а корова п'є стільки води, що за останні 10 років удвічі впала водоносність в Україні, тобто ми у два рази втратили запаси питної води.
У 2030 році більша частина протеїнів будуть рослинного типу, а м'ясо будуть вирощувати в пробірках. Тому Україна вже зараз має повністю переорієнтовувати сільське господарство.
Минулий рік був першим роком за останні 40 років з від'ємним ростом світового ВВП. Цей рік буде першим, коли світове ВВП виросте більше, ніж на 5 %. Україна не реалізовує при цьому свій потенціал ніде і ні в чому. У нас є потенціал польотів в космос, купа стартапів, але ми їх не реалізовуємо. Навіть у металургії ми не реалізовуємо той потенціал, який у нас є.
Все національне багатство України оцінюється в 1 трлн доларів: тут і чорнозем, руда, поклади титану, літію. Це рівно стільки ж, скільки в пенсійному фонді Норвегії. В Україні пенсійний фонд становить мінус 200 млрд грн щорічно. Немає у нас справжніх пенсій та накопичень.
Ми в Україні за останні 10 років недозаробили 1 трлн доларів нашою недбалістю. В основі цієї недбалості те, що ми вважаємо головним нашим ресурсом чорноземи та залізну руду, а не мізки. "Увесь світ вважає головним мізки, а ми руду. Через це всі біди", - говорить Длігач.
За останні 30 років економіка України (ВВП на душу населення) впала на 30%. У Білорусі виросла в 3 рази, у Росії - в 5 разів, в Аргентини - в 4 рази, в Південній Кореї - в 11 разів. Україна на рівні Сирії і Кенії.
97% металоконструкцій в країні вичерпали себе. З 12 енергоблоків атомних станцій 11 з них віджили вже свій термін експлуатації. За 30 років ми не побудували жодного.
Середня врожайність пшениці на українських чорноземах - 44 центнера з гектару, а в Нідерландах 100 центнерів з гектару, при тому, що там піски. Питання продуктивності набагато важливіше, ніж витискання наявних ресурсів.
Людський капітал - основний для будь-якої економіки, яка хоче зробити прорив.
Цифровізація дає 40% росту ВВП у найближчі десятиліття, тому вже незабаром металургія буде комп'ютерною дисципліною, так само як хімія і навіть агросектор. Успішні фермери вже оцифровують свої ділянки та направляють дрони розпилювати речовини точково. Використання дронів у цій справі знижує споживання хімікатів утричі.
Економіка України дуже сильно зав'язана на сировині. При чому, в агросекторі ми сировини експортуємо значно менше, ніж в металургії та IT. 90% експорту в IT - це наші мізки, а не створення своїх продуктів.
В Україні провалена технологічність в усьому. Навіть у Польщі вона в рази вища в різних сферах, тому й продуктивність праці там вища. Через це, в тих бізнес-моделях люди заробляють значно більше, ніж в Україні, працюючи на ідентичних посадах.
У світі 24 трлн доларів зайвих грошей у світі. Україні для того, щоб побудувати тут Сінгапур потрібно 240 млрд. Польща отримала ці самі 240 млрд за часи незалежності. Україні їх не дають. Наша країна залучає гроші міжнародних гравців по 8% річних, а африканські країни по 4-6%, хоча корупція там не менша.
Що ж потрібно бути в містах, щоб міжнародні інвестори хотіли вкладати туди гроші: економічний ріст, зростаючий внутрішній ринок, довіра та інтерес. Довіри до нестабільної країни немає і найголовніше - немає до нас інтересу.
Україна має дуже багато крутих ідей та стартапів. Наприклад, у Харкові будують катера, які відібрані голівудськими компаніями як одні з найкращих у світі. Україна одна з небагатьох країн, де проектують вертольоти. Майже всі компанії в світі, де цим займаються, так чи інакше зав'язані на українських проектувальниках.
У нас величезний потенціал і людські кадри, але чомусь ми сміємося над ідеями на кшталт гіперлупа. Ілон Маск чомусь в Росії говорить про свої фабрики з виробництва Тесли, а не в Україні. Хоча ми на 1 місці в Європі за покладами літію.
Ми маємо показувати світу Україну, як країну стартапів. Але ми самі не віримо в себе і не інвестуємо в прориви. Якщо ми не готові дивувати, робити прориви, то нас не буде видно серед країн.
Тепер у бізнесі потрібно працювати над залученістю клієнтів. І дивитися не "середню температуру по палаті", а розглядати кожного клієнта окремо. Потрібно вибудовувати модель сприяння з клієнтами і партнерство з конкурентами.
Гуманізація - один з ключових трендів цього часу. Тобто вміння побачити в кожному клієнті людину.
Бізнес має бути проактивним на ринку, а не чекати поки ринок сам принесе гроші на блюдечку. Питання не в тому, що дає ринок, а як ви цим користуєтеся. Потрібно не боятися його, а самим формувати.
Щоб перейти у проактивну позицію, потрібно або змінити мислення, або зрозуміти, що діяти потрібно спільно.
Споживач змінив своє споживання в сторону вдумливого споживання. Для того, щоб вигравати на такому споживачі потрібно робити не лише найдешевший і найякісніший товар, необхідно зрозуміти, що продається не сам по собі товар, а враження, які він отримує від покупки, цінність цього товару, соціалізація навколо цього товару, здатність людини розібратися і зрозуміти особливості цього товару.
Потрібно бути там, де клієнт готовий купувати. Якщо у вас немає тієї точки, де йому зручно купити, то ви програли. Якщо ви ресторан, то ви програли Глово, бо він забирає 36% від вартості страви, а ресторан менше 10%.
Ті, хто не вибудовує відносини напряму з клієнтом, - програли. Для цього треба використовувати підписки і продавати сервіс замість самого товару. Наприклад, ти підписаний на всі оновлення телефону, і кожен місяць ти за це платиш, а раз в рік тобі постачальник замінює телефон на новий. Таким чином, ти ніколи не зістрибнеш з цієї голки.
Раніше давало успіх - доступ до певних ресурсів, зараз - доступ до інформації про кожного клієнта.
Цифрова трансформація - це не про діджиталізацію, це про вміння побачити як змінився українець. Зараз майже половина українців стали новаторами, тобто постійно змінюють свою модель поведінки. Якщо вони відмовляються від старих моделей поведінки, то хочуть чогось нового. Через це підприємці мають навчитися не просто прямувати за українцями, а передбачати поведінку кожного свого потенційного чи існуючого клієнта і випереджати його потреби, даючи те, чого він лиш зараз захотів.
Для цього необхідно навчитися працювати з інформацією, співпрацювати (бо в її основі лежить здатність обмінюватися досвідом та даними). Київстар, Водафон, Єва, Алло, Убер, Епіцентр, Ельдорадо, Сільпо - всі вони зберігачі даних, але вони зрозуміли, що для них цих даних мало. Тому "Fozzy Group" (куди входять "Сільпо", "Фора", "Ringoo" тощо) та "Епіцентр" захотіли зібрати всі дані про українців і створити екосистему. Всі ці дані дозволяють передбачати дії людей, обрати найкраще місце для твого кафе, дуже точно передбачити, коли людина витратить гроші на пральний порошок і в якому саме магазині. Це не майбутнє, всі ці інструменти вже розроблені та впроваджені.
За цим йдуть здатність робити вау-ефект, здатність замість лояльності клієнта вибудувати постійно підігріваємий інтерес до вас, перейти від мотивації персоналу до гейміфікації. Нове покоління вже зовсім скоро не працюватиме з 9 до 17, бо це не вписується в їх модель світу.
Людині в цьому новому світі залишиться не так багато ролей, але це й добре, бо ми будемо концентруватися на іншому: створення чогось, комунікацію, освіту, пошуки, покращення якості життя, а не на виконанні рутинних операцій, до яких відносяться і фінансове управління, і менеджмент, і всі інші сфери .
Тому досить займатися рутинною роботою, давайте звільнимо себе за рахунок обміну досвідом, співпраці. Тоді зможемо створювати нові бізнес-моделі, відкривати нові ринки, ставати успішними не через те, що ми працюємо більше, а через те, що ми працюємо головою. Бо головний наш ресурс - це ми самі.
Читайте більше: У муніципалітеті вважають, що центр міста зміститься до площі Свободи
