21 листопада в Україні офіційно відзначають День Гідності та Свободи. Дата присвячена подіям, які відбувалися у Києві під час Революції Гідності (2013-2014) та Помаранчевої революції (2004).
Читайте: Революцію Гідності визнали одним з ключових моментів державотворення України
Рушієм було бажання людей змінити систему влади, укласти асоціацію з Європою, не бути колонією Росії. Хтось був за демонтування корупційної системи влади. Ціною величезних втрат та людських жертв Україна позбулася тодішнього президента Віктора Януковича, а українці усвідомили себе як націю, зрозуміли, що наше краще майбутнє тільки в наших руках.
Попри це, боротьба за свободу та незалежність в нашій країні ще триває. Ми ж, у свою чергу, сьогодні вирішили пригадати революції, які відбулися раніше в інших країнах та докорінно змінили їх хід розвиток.
Читайте: Ми там були не заради крові, а заради змін. Історія двох слов’янців, які були на Майдані
Першою буржуазною революцією була Вісімдесятирічна війна у промислово розвинутих Нідерландах. 17 провінцій у повстанні проти іспанських Габсбургів (монарша династія) завоювали незалежність і проголосили Голландську республіку. Успіхові сприяли активна участь населення, союз різних верств суспільства з кальвіністським духовенством та міграція людей і капіталів із Південних Нідерландів у Голландію.
20 років тривала Англійська революція. Інтереси сільських дворян, які зайнялися підприємництвом і комерцією, фермерів і власників мануфактур прийшли в суперечність із королівською політикою, дворянством і церквою. У розпал революції стратили короля Карла I Стюарта. І хоч потім відбулася реставрація правлячої династії, їй довелося дозволити продаж землі й визнати свободу сумління.
Певно, це одна з найвідоміших революційв історії. Простіше кажучи, це було падіння французької монархії. Причини революції визрівали впродовж правління короля Людовіка ХVI Бурбона (1774—92). Усі верстви населення були невдоволені королівською владою. Ремісництво і селянство знаходилися на нижчому ступені життя та позбавлено прав. Постійний дефіцит державних фінансів був спричинений надмірними витратами королівського двору.
У 1789 народ штурмом здобув королівську в’язницю Бастилія. Національні збори ухвалили рішення про скасування феодалізму і звільнення селян. Тоді ж прийняли "Декларацію прав людини і громадянина".
Безпрецедентним було страчення короля та його дружини Марії Антуанетти. Згодом революція набула радикального та кривавого оберту. Кульмінацією вважається прихід до влади Наполеона Бонапарта.
Буржуазно-ліберальна революція, спрямована на повалення феодального ладу і абсолютної монархії. Вона зазнала поразки від збройної інтервенції Франції, яка повернула владу королю.
Почалося все з того, що армійські офіцери були незадоволені репресіями уряду і рішенням короля направити війська до Латинської Америки. Військові підняли повстання, яке підтримали в окремих провінціях і Мадриді.
І хоч ця революція теж була придушена, її результатом стало те, що король не зміг повернути собі владу в Латинській Америці, яка раніше була іспанською колонією.
Демократична революція в Угорському королівстві, що входило до складу Австрійської імперії. Головним гаслом була децентралізація Австрійської імперії. Рушійною силою стало ліберальне середнє дворянство та міська інтелігенція.
Революціонери проводили докорінні перетворення соціально-політичного устрою Угорського королівства, проголосили незалежність від Габсбургів (одна з наймогутніших монарших династій Європи) і створили демократичну державу.
Незважаючи на успіхи революції, Угорському королівству не вистачило міжнародного визнання. Більше того, на територію королівства ввійшли російські війська на стороні контрреволюціонерів. Таким чином, революція була придушена, проте вона відіграла колосальну роль в історії країни.
Вони відбувалися в більшості країн Європи. Вони мали на меті повалити феодальний лад та абсолютну монархію. Ще ці революції прагнули реформувати суспільні відносини на засадах представницької влади, визволяти пригноблені народи від чужоземного панування та давати їм незалежність.
Це частина революцій у країнах Варшавського договору (угода 1955 року між соціалістичними країнами - Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, СРСР і Чехословаччина).
Румунська революція розпочалась у місті Тімішоара і згодом поширилась на всю країну. Це призвело до відкритого судового процесу та страти комуністичного лідера країни Ніколае Чаушеску. Так настав кінець 42-річного комуністичного правління в Румунії. Це було останнє падіння комуністів в країні Варшавського договору.
Фронт національного порятунку швидко взяв владу після повалення Чаушеску, пообіцявши вільні та справедливі вибори. Після виборів цей орган провів ряд економічних і демократичних реформ. Наступний уряд запровадив зміни в соціальній політиці. Румунія стала більш інтегрованою із Заходом.
Отже, історія каже, що в багатьох країнах революції були чи не єдиним можливим способом почати зміни та відмовитися від пережитків у вигляді феодалізму, монархії, диктатури, тоталітаризму та узурпації влади. Зміни невідворотні, а імперії рано чи пізно розпадаються.
Джерела:
Енциклопедія історії України
Коваленко Л.А. Велика Французька буржуазна революція і громадсько-політичні рухи на Україні в кінці ХVIII ст. К., 1973
Останні дні Чаушеску. Так закінчуються диктатури. ФОТО, ВІДЕО
Українська дипломатична енциклопеція
