Село Ягідне, в якому військові РФ тримали у підвалі та розстрілювали українців, сапери розміновували три тижні. Але досі в рятувальників тут багато роботи.
По обидва боки дороги, що веде до ферми, розташованої поряд із селом Ягідне на Чернігівщині, стоять спалені автівки, техніка та пошматовані війною дерева. Від самого господарства майже нічого не залишилось: приміщення розбомблені, а поряд стоїть побита російська військова техніка та лежать нерозірвані снаряди, повідомляє у своєму репортажі НВ.
Ще два місяці тому тут дислокувались російські війська.
— Звідси до Чернігова — 18 км, — розповідає Михайло Ільєв, керівник піротехнічної групи управління ДСНС в області, і показує на руйнування. — У них тут були позиції, з яких вони виїжджали на польові масиви, відпрацьовували артилерією по самому Чернігову і потім повертались назад в Ягідне, яке було окуповане, — там вони тримали в підвалі школи людей.
Керівника чернігівських саперів ДСНС Михайла Ільєва на виїздах завжди супроводжує знаменитий пес Патрон / Фото: Наталя Кравчук / НВ
На початку квітня російські війська почали втікати із Чернігівщини. Але за собою залишили тисячі боєприпасів та заміновані території. За два місяці українські сапери знищили в області уже понад 26 тис. вибухонебезпечних предметів. Та роботи тут ще досі багато.
— Наші збройники — молодці: вийшли на державний кордон, гарно тримають позиції, — каже Ільєв, якого завжди на виїздах супроводжує Патрон — найвідоміша в соцмережах та у ЗМІ собака-винюхувач вибухівок. — Але обсяг робіт для саперів дуже великий.
По дорозі до ферми лежать згорілі автівки місцевих мешканців / Фото: Наталя Кравчук / НВ
Патрон крутиться біля його ніг, і медійники час від часу відволікаються від слів керівника піротехніків, аби послідкувати за собакою.
Колишня ферма — одне із місць, над яким саперам ДСНС доведеться попітніти ще довго. Адже тут росіяни зробили ще й склад боєприпасів.
Рятувальники обережно виносять з приміщень снаряди та складають на окрему ділянку, обмежену червоними позначками «Стоп, міни!».
Анатолій Васильченко, головний фахівець чернігівського ДСНС, пояснює, що його колеги на цій ділянці в основному знаходять артилерійські снаряди 152 калібру та реактивні снаряди від ракетної системи залпового вогню Град.
Анатолій Васильченко, головний фахівець чернігівського ДСНС, показує знайдені на території ферми снаряди (Фото: Наталя Кравчук / НВ)
— Це місце накрило ЗСУ і розбило склад боєприпасів ерефії [Російської Федерації], — розповідає Васильченко, стоячи на тлі шести згорілих КАМАЗів. — Поки ви тут знаходитесь, роботи припинені, — це заборонено робити при вас: мало що може статись.
Зараз саперам важко оцінити скільки ще доведеться працювати на фермі: боєприпаси знаходяться під завалами, бетонними плитами та згорілою технікою. Спершу доведеться зачистити територію поверхнево, а вже далі - відтягувати всі завали, а з-під них — боєприпаси.
А от на сусідньому агропідприємстві, що ближче до села Іванівка, сапери зібрали уже всю вибухівку.
Сюди працівники ДСНС заїхали, щоб забрати уже раніше знайдену сотню боєприпасів. Вони витягують металевий контейнер і починають повільно завантажувати до нього артилерійські снаряди.
За процесом уважно спостерігає Владислав Ніколаєнко, співробітник цього агропідприємства.
— Я вийшов подивитись, що тут відбувається, бо багато людей, — пояснює він свою появу.
Росіяни пошкодили всю техніку агропідприємства Владислава Ніколаєнка / Фото: Наталя Кравчук / НВ
Після «відвідин» росіян, за його словами, на території підприємства залишились руйнування в будівлях та пошкоджена техніка.
— Вони все пошкодили. — пояснює хлопець. — Якщо не підірвали, то просто порізали там якісь трубки, баки попроколювали. Лише би пошкодити! Після їхнього відходу практично не залишилося робочої техніки.
Сьогодні частину уже вдалось відновити. Адже йде посівна і підприємство продовжує працювати. Хоч і з браком робочих рук: частина працівників через війну виїхали.
Поки НВ спілкується з Ніколаєнком, сапери дозавантажують усі снаряди. Їх обережно піднімають краном та опускають до спеціалізованої машини. Остання має вивезти небезпечний вантаж на знищення.
Саме Ягідне, поряд з яким ведуть роботи сапери, уже розміноване. Після деокупації рятувальники тут працювали майже три тижні: перевіряли кожний житловий будинок та прилеглі території.
У перші дні квітня, коли українські військові звільнили село, тут працював і Васильченко.
— Все було спаплюжено, похмуро і страшно, — пригадує рятувальник. — Ще залишились сліди життєдіяльності російських солдатів: валялись повсюди їхні сухпайки, дуже багато боєприпасів, дуже багато їхньої спаленої техніки разом із боєкомплектами.
Сьогодні Ягідне поступово оживає: дорослі пораються на дворі, діти граються та катаються на велосипедах. Але усе це — на тлі розбитих вікон, зруйнованих будівель та спалених автівок.
71-річного Петра Хлистуна солдати РФ утримували в підвалі разом із майже 400 жителями села Ягідне (Фото: Наталя Кравчук / НВ)
На подвір'ї одного із будинків рубає дрова 71-річний Петро Хлистун. Його разом із майже 400 жителями села росіяни утримували в тісному підвалі школи.
— Ой, не питайте, — змахує рукою чоловік, коли НВ запитує про те, як почувається сьогодні. — І щас у себе ніяк не прийдемо.
Росіяни утримували селян в підвалі впродовж усієї місячної окупації. Їм лише зрідка дозволяли виходити на поверхню.
— Воздуху не хватало, діти, крик, задихалися, — говорить чоловік. — Важко було…
Хлистун порається з дровами біля розбитого сараю. Той горів разом з усім начинням: велосипедами, інструментами та мопедом сина. Та й в квартирі його все вигоріло, а що вціліло — росіяни розікрали.
Житель Ягідного не відразу зрозумів, що на початку березня в село зайшли російські війська. Але потім побачив на своєму подвір'ї та по селу БТРи та танки із літерою «О», позначкою російських сил з Білорусі.
— Ми поховалися у невелику кладовку: там у мене є ванна і туалет, — пригадує чоловік. — Двері защібнули, а вони вибили у спальні вікно, вскочили в хату і давай там… А що в мене там? Золота немає, брильянтів — теж.
Далі росіяни увірвались до сховку і сказали виходити, або ж вкинуть туди гранату. Хлистун разом із дружиною почали просити, щоб їх не чіпали, бо вже старі. Та росіяни дозволили їм переночувати в квартирі лише ніч. А на ранок повели під дулами автоматів разом з рештою селян до підвалу школи. Її будівля знаходиться якраз навпроти будинку Хлистуна.
Івану, завгоспу школи, також сьогодні важко згадувати про час окупацій. Він веде НВ у той самий підвал, в якому селян утримували російські солдати. «Спогади не дуже приємні. Живі остались і спасибі», — пояснює завгосп.
Іван, завгосп школи, показує підвал, в якому росіяни утримували декілька сотень місцевих (Фото: Наталя Кравчук / НВ)
І підводить НВ до зелених дверей підвалу, по яких червоним написано «обережно, діти».
Всередині прохолодно, відчувається запах цвілі. Вузький коридорчик веде до декількох кімнат, де 28 днів просиділи жителі Ягідного. На стінах тут ще досі збереглись малюнки дітей і записи дорослих: вони рахували дні і тих односельчан, які були розстріляні або померли в підвалі.
— Мертвяки з нами лежали, — пригадує Іван. — А тоді чоловік 4−5 соберем у підвалі тамечки, винесемо і просимо дозвіл, щоб дали похоронити…
В'язні підвалу рахували дні і тих односельчан, які були розстріляні або померли (Фото: Наталя Кравчук / НВ)
Тоді тут померло 11 селян. Ще 20, за різними даними, були розстріляні.
Щоб не лякати селян, які і так пережили багато болю і артобстрілів, сапери заздалегідь попереджають їх, коли будуть підривати зібрані боєприпаси.
Сьогодні — один із таких днів.
Цей ліс постраждав від обстрілів, а тепер тут сапери знищують боєприпаси (Фото: Наталя Кравчук / НВ)
Працівники надзвичайної служби відвозять «знахідки» на віддалену територію лісу і з допомогою контрольованого підриву знищують. Сапери розраховують радіус розльоту осколків так, щоб ті не нашкодили місцевому населенню та інфраструктурі.
Лунає потужний вибух, над лісом з’являються клуби чорного диму. Місцеві знають: чергова партія ворожих боєприпасів знешкоджена.
* * *
Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.
