Сьогодні у час, коли триває повномасштабна війна росії проти України, важливо підтримувати українську мову, культуру, не забувати про нашу самоідентифікацію.
Росія своїми діями вже довела, що її мета - знищити все українське. У захоплених містах вони одразу міняють прапори, вмикають російську музику, гімн, знищують літературу і будь-які згадки про нашу культурну спадщину. Тому ми маємо надавати гідну відсіч ворогу і показати, що український дух не зламати.
У містах активізувалась декомунізація, розпочалась дерусифікація, з шкільних програм прибирають твори, які прославляють російське військо.
“Росія сама робить все для того, щоб на території нашої держави відбулася дерусифікація… За одне покоління і назавжди. Це ще один вияв самогубної політики”, – сказав Президент України Володимир Зеленський.
Натомість чимало російськомовних українців сьогодні намагаються опанувати українську, починають цікавитись нашою історією та культурою. Публічні люди, які раніше спілкувались російською, також стали активно переходити на українську.
Мова допомагає боронити країну і на полі бою, адже російські військові чи диверсанти не знають української. Так легше ідентифікувати своїх. Чого тільки варта перевірка за допомогою українського слова “паляниця”.
Українцям постійно насаджувати штучний комплекс меншовартості, а все російське возвеличували. В інформаційному полі часто з’являлись закиди, що українською спілкуються лише селюки та неосвічені люди, російська література — краща, російські художники — талановитіші, російська культура — багатша, а російські активісти та експерти – розумніші. Тут поряд з’являється образ “старшого брата”, за яким ми маємо слідувати. Проте, як правило імперіалістичні закиди росіян не мають нічого спільного з реальністю. На росії часто плутають розміри країни з її величчю.
Підтримка нашої культури, традицій та мови під час війни посилює нас і послаблює ворога. Ми маємо усвідомити нашу цінність і відкладати цей процес вже не можна на потім. У деяких українців він може зайняти більше часу, проте не треба на них нападати, а варто підтримувати і ставитись з розумінням.
