Українське селище Талаківка було захоплене армією російської федерації ще 27 лютого. А обстріли села розпочались рано вранці 24 лютого. Окупанти фактично знищили половину населеного пункту, в якому до війни мешкало близько 4 тисяч чоловік.
І майже одразу там почали створювати окупаційну адміністрацію, яку очолив колишній працівник поліції, зрадник Олександр Шульженко. Він зрадив присязі ще в 2014 році, приставши на службу терористичної організації «ДНР». А зараз вибудовує «нову владу» в окупованому селищі.
В своїх інтерв’ю російським пропагандистським ЗМІ колаборант не приховує, що в Талаківці люди налаштовані дуже вороже до окупантів. За останні 8 років багато жінок одружились на військових, склались дуже тісні стосунки. І тепер окупантів в селищі ненавидять.
Фото Тетяни Ігнатченко
Проте знайшлись «активісти», як називає їх Шульженко, які чекали на росію і зараз охоче беруть участь у пошуку українських патріотів. Наприклад, місцевий підприємець, який виробляв м’ясні вироби.
Окупаційна адміністрація не приховує, що має намір розібратися зі всіма, хто проти росії.
«Мы все равно их вычислим и возьмем за жабры. В дальнейшем будет проще, жизнь устаканится», - обіцяє Шульженко в інтерв'ю російському виданню «Ура.ру».
Зараз в Талаківці залишилось не більше тисячі місцевих мешканців. Багато хто виїхав з села ще в лютому. Дехто виїхав вже після того, як в Маріуполі закінчились основні бойові дії, і стало можливо залишати місто хоча б у бік російської федерації.
Фото Тетяни Ігнатченко
«Багато хто не міг виїхати, бо в Маріуполі залишались родичі, і треба було їх рятувати», - каже місева мешканка Тетяна.
Її донька з онуком мешкала в Маріуполі, і довгий час жінка взагалі не знала, чи живі вони.
Життя в Талаківці важке. Значна частина приватних будинків зруйнована.
Води немає, світла немає. Добре, що є городи, але через війну, обстріли, міни не всі змогли хоча б картоплю в землю кинути.
«Води, газу нема, проте є світло і зомбоящік працює, - розповідає місцева мешканка, яка просила не називати себе. - Відкрили пару магазинів, ціни високі. Тому охочих щось купувати небагато».
Жінка розповідає, що в Талаківці почала працювати школа. Але вона напівзруйнована. Верхнього поверху немає, тому діти вчасться лише на першому поверсі.
Але дітей не багато.
В Талаківці багато загиблих було в лютому та березні. Трупи лежали просто всюди. Їх ніхто не прибирав, бо через обстріли неможливо було. І такі тіла лежали, по яких по декілька снарядів прилітало.
«Сусід загинув, лежав на вулиці, а його все рвало та рвало на шматки. Тож шматки і залишились. На це неможливо було дивитись», - каже пані Ольга Петрівна.
Вона розповідає, що загиблих з Талаківки окупанти почали ховати лише у средині березня. Тіла стали везти під Червоноармійськ. Але це далеко. І місцеві збунтувалися. Люди кажуть, дайте нам своїх хоча б поховати тут. І окупанти змушені були піти на поступки.
Навіщо тіла вивозили – не зрозуміло. Мабуть, хотіли приховати, скільки людей вбили, вважають місцеві мешканці.
Мародерство в Талаківці теж є. По будинках, власники яких поїхали, ходять як місцеві, так і окупанти. В тіх будинках, які заможні були, взагалі вже красти нема чого – все винесли. Місцеві крадії думають, що власники вже не повернуться, і їм за те нічого не буде. «Зовсім нема совісті у людей», - каже Ольга Петрівна.
«Сепарня ходила з обшуками до домівок, де люди чи їх рідні мають відношення до ЗСУ або МВС, таких багато було в Талаківці, бо тут неподалік розташована була військова частина. Декого забирали на допит на поліграфі, в когось просто в речах порились - все залежить від того, де людина служить», - розповідають місцеві.
Фільтрацію Талаківці теж проходять. Спочатку їх везуть всіх у Сартану, там є комендатура. А вже потім – кого куди. Ось таке життя.
ЧИТАЙТЕ НАС В ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛІ МАРІУПОЛЬ 0629. ОБГОВОРЮЙТЕ НОВИНИ В НАШІЙ ГРУПІ В ФЕЙСБУЦІ МАРУПОЛЬ МІСТО-ГЕРОЙ
Читайте також репортаж, який ми робили про Талаківку в 2014 році: «Гудело-то как! Думали, хаты рухнут»: Талаковка восстанавливается после вражеского обстрела (ФОТОРЕПОРТАЖ)
