З початку вторгнення в Україні міністерство оборони Росії неодноразово заявляло, що росія не знищує цивільну інфраструктуру та цивільні об'єкти в Україні. Однак ми всі знаємо, що це цинічна брехня.
При кожному попаданні в житловий будинок чи черговий вибух, у тому чи іншому українському населеному пункті, росія намагається всіх переконати, що це зробили не її військові.
Чого вартий тільки український Маріуполь, чи окремі райони міста Харків, Києва, Сєверодонецька, та багатьох інших українських міст, куди прийшли «визволителі», якщо подивитися на фото, то ось ціна «визволення», перетворення внаслідок дій росії на руїни цілих міст та районів.
У кремлі таким чином розраховують, що подібні обстріли цивільних об'єктів на вже окупованих або територіях військових дій, що знаходяться вздовж лінії, має зробити місцеве населення більш підтатливим до російської пропаганди і спонукати припинити опір, мітинги та виступи проти російських військових та їх дій. Але це ще один прорахунок кремля. Прагнення і воля українського народу вижити та активно створювати відсіч не схожа на жодну іншу країну у світі. Український народ виявив унікальні якості перед проблемами, незважаючи на жорстокі дії окупантів.
Звичайно, є й ті, хто вітає окупаційні війська, бачачи в цьому можливість покращити щось особисто для себе, але все ж таки більша частина українців досить сильна, щоб опиратися. Кремль вимагає співучасті, щоб виправдати війну перед власним народом, і тому будь-який акт непокори та опору, що демонструють окупацію такою, якою вона є насправді, вже є актом хоробрості та мужності.
Деокупація Херсона для України стала цілком здійсненним завданням після отримання озброєння та підготовки сил до різноманітних сценаріїв деокупації регіону. Поразка Антонівського мосту з використанням системи HIMARS, серйозно обмежила здатність військових поповнювати військові запаси так само, як і перекидати велику та важку військову техніку.
Створення понтонної переправи обмежено у використанні і не дає таких можливостей, які були до цього.
росія в Херсоні мала достатньо часу для того, щоб провести "референдуми", отримати підтримку населення та повністю його контролювати, але за весь цей час усі спроби "реалізувати росію" в українському Херсоні закінчувалися провалами та зустрічали сильний опір звичайних громадян, які не готові миритися з тим, що їх змушують стати частиною "російського світу".
З перспективою звільнення на горизонті всі акти непокори та опору врешті-решт окупляться для жителів Херсонщини.
