Одна з найгарячіших тем, яку обговорюють в українському суспільстві на рівні з можливими масованими обстрілами наших міст і містечок на День незалежності - чому Зеленський не попередив нас про напад Росії?
Ця тема «виринула на поверхню» після того, як американське видання The Washington Post провело власне розслідування та адресувало це запитання безпосередньо Президенту України. Він спробував пояснити, якими мотивами керувався, коли вирішив не інформувати населення про наближення повномасштабної війни.
Зокрема, за декілька днів до того, як російські танки стрімко перетнули українські кордони і почали рух до столиці - Києва, президент Володимир Зеленський радив громадянам не хвилюватися та готуватися до «травневих шашликів». На той момент вже майже півроку західні ЗМІ гуділи про «божевільні плани» Кремля атакувати Україну.
Президент Зеленський визнає, що отримував інформацію від США про російську загрозу. Він також пригадує, що зустрічався в січні з директором ЦРУ Бернсом. Але при цьому наполягає, що західні партнери не давали подробиць ймовірного нападу, а говорили про нього "загальними словами".
"Я не готовий повідомити про все, що тоді говорив Бернс, але його головні сигнали були про загрози моєму життю. І це були не перші сигнали — вони надходили звідусіль, від наших спецслужб, від іноземних колег і так далі", - зазначив український президент в інтерв'ю Washington Post.
Голова держави вказує, що не казав про цю загрозу громадянам, щоб не посіяти хаос і не спровокувати економічні проблеми. Він наводить такі цифри: зараз Україна витрачає в місяць 5-7 млрд доларів через війну. Витримати таке навантаження під час зими і опалювального сезону країна не змогла б, впевнений президент.
"Ви не можете просто сказати мені: "Слухай, ти повинен почати готувати людей зараз і сказати їм, що треба відкласти гроші і запастися їжею". Якби ми це повідомили — а цього хотіли деякі люди, яких я не буду називати, — тоді я б втрачав 7 мільярдів доларів на місяць, починаючи з жовтня минулого року, і в той момент, коли росіяни справді атакували, вони б нас захопили за 3 дні", - сказав Зеленський.
Він вважає своє рішення правильним і таким, що допомогло підготуватися до нападу. "І ось що сталося, коли почалося вторгнення — ми були настільки сильними, наскільки могли бути", - пояснив Зеленський. Голова держави наголосив, що вдячний США за допомогу. Хоча і зазначив, що Україна потребувала більших обсягів зброї від своїх союзників, щоб відбити російське вторгнення.
«У мене немає жодних претензій — аж до моменту, коли хтось починає говорити мені: "Але ж ми посилали тобі сигнали". До цього моменту у мене немає претензій. Але коли хтось стверджує, що вони надсилали нам якісь сигнали, я кажу їм: «Надішліть нам зброю», - каже керівник України. - Я був абсолютно правий, і я в цьому впевнений навіть зараз».
Тетяна Кузик, художниця, психологиня (свої спостереження вона щодня друкує на сторінці у фейсбук #щоденник_війни_2022 – ред.):
У суспільстві збурення через те, що влада знала, коли почнеться війна, і не попередила народ. Тепер її обвинувачують у тому, що якби попередили, то можна було б запобігти жертвам. Що я про це думаю? Те, що ми не можемо знати насправді, як було б краще.
Я не могла передбачити навіть свою реакцію на початок війни і того, що у мене вперше в житті станеться панічна атака. Бо уявляти щось і переживати насправді - це абсолютно різні речі. Обстріли в кіно і в реалі та їхній вплив на психіку - навіть не порівняти.
Та й повномасштабного вторгнення, наскільки я розумію, не чекали. Думали, буде заворушення на Донбасі. Не вірили. Прорахувалися. Тепер заднім числом обвинувачуємо один одного замість робити роботу над помилками.
Кажуть, що обвалилася б економіка і не було б чим воювати. Можливо, я не експерт. Втім, економіка все одно сильно постраждала. У Чернігові знищено кілька підприємств, що давали чималі гроші у бюджет.
Кажуть, що спричинилася б паніка і були б забиті дороги. Тут знову ж таки - не знаю. Я не могла повірити в те, що йде війна, коли вже тривалий час бачила її своїми очима. Є речі, які психіка не хоче приймати. Чи повірила б я, не чуючи вибухів і не бачачи жертв і руйнувань? Навряд чи. Подумала б, що це якісь політичні ігри.
Припустимо, багато було б тих, хто повірив і вирішив евакуюватися. Куди? Паніка була б, і хаос, нею спричинений, - теж. Ті, в кого є загранпаспорти та гроші, могли б виїхати з країни. А інші? Пенсіонери? Самотні мами з дітьми? Люди без особистого транспорту? Чи стали б європейські країни та міста на заході України приймати біженців без документів, коли війни по факту ще немає? І чи не поїхали б ті біженці назад через місяць, почуваючись дурнями?
Я не хотіла б, щоб влада попереджала мене про війну. Я хотіла б, щоб влада попереджала війну. Підсилювала армію та кордони. Закуповувала зброю, техніку, ліки, броніки, дрони та прилади нічного бачення. Проводила курси з військової підготовки для цивільних і забезпечила особистою зброєю кожного чоловіка в країні. Підготувала нормальні бомбосховища та план евакуації автобусами і потягами, щоб не забивати дороги. Зробила все, що можна було зробити для підсилення країни. Щоб ті, хто запорєбріком, сто разів подумали, перш ніж напасти.
І все одно не факт, що це спрацювало б. Бо справжній винуватець жертв і руйнувань - путін і ті, хто його підтримують. А також ті, хто постачає йому брехливу, викривлену інформацію про Україну. І не факт, що якби ми почали більш активно готуватися до захисту, це б допомогло уникнути війни. Можливо, вона б почалася на кілька місяців раніше.
А якби Зеленський сказав точну дату нападу - чи напали б на нас саме тоді? Сумніваюся. Пропагандони путінські тільки б здійняли галас на весь світ, обвинувативши нас в ескалації.
Ніхто не знає, що було б і як було б. Краще подивитись на те, що є, і подумати - а що саме я можу зробити зараз, щоб покращити ситуацію? Я сьогодні купила 2 комплекти батарейок у ліхтарик і нарешті відкрила купальний сезон. Додала собі світла і сили). Обіймаю!
Ірина Савченко, професорка кафедри української літератури Національного педагогічного університету ім.Драгоманова(пані Ірина щодня ділиться думками на своїй сторінці в фейсбук за хештегом #воєнні_щоденники #нам_своє_робить – ред.):
Я була твердо переконана, що війна буде. Не знаю, чому. Мабуть, більше вірила союзникам, ніж нашим владним персонам. Мабуть, все складалося в якийсь дивний пазл, на якому було написано – «буде». Мабуть, уважно слухала людей, які пройшли дорогами війни і знову були готові вирушити тими ж дорогами.
Не знаю... Я не розуміла, коли саме війна почнеться. Я не усвідомлювала, якою вона буде. Більше того - системно і цілеспрямовано відганяла від себе думки про війну - це ж нелогічно, росіяни ж не самовбивці. Але при цьому знала: рано чи пізно, та нам доведеться стати супроти асвабадітєлєй.
І зараз - після усвідомлення усієї трагедії, яку переживає моя Держава, мені найбільше хочеться, щоб ніхто не смів розказувати, як оберігав мене, моїх рідних, близьких, друзів, колег, знайомих і незнайомих від передчасної паніки. Мені дуже хочеться, щоб високоповажні очільники моєї Держави не розкривали роти з поясненням, чому і як сталося так, як сталося. #ібозадовбало
І щоб не оцінювали копійчано життя мільйонів моїх співгромадян, та, власне, і моє теж. Бо жоден з них - навіть найгероїчніший #боневтік - не вартують навіть нігтя наших воїнів-захисників.
А кацапстан буде зруйнований. Бо люди, яких я знаю і яких не знаю, готувалися протистояти. І протистоять. І вистоять. #вірюЗСУ #вірюТрО
