16 березня 2022 року потужну російський літак скинув потужну авіаційну бомбу на будівлю Маріупольського драматичного театру. Там переховувалось від обстрілів близько тисячі маріупольців – мирних мешканців. Російська армія намагається приховати сліди злочину.
Зараз в Маріуполі вони почали демонтувати залишки театру і мають намір на кістках людей побудувати новий.
Але правда разом із трупним смородом проривається на поверхню.
Ось що пише російський журналіст Олександр Невзоров про те, що зараз відбувається на будівництві.
«Мне пишут старые приятели, ещё из «той», моей прошлой «питерской» жизни. Это строители, которые ломанулись в Мариуполь на распилку огромных бюджетов «восстановления». Пишут: «Неделю кукуем, сидим сложа лапки, эти тупари не везут хлорку. Без хлорки никак. Где большие скопления трупов ( театр) там надо хлорку и только потом бетон, если просто лить бетон на трупы вонь как-то пробивается даже через толстый слой бетона. Когда находим скопления велят шум не поднимать, трупы не вытаскивать, а тихо бетонировать».
За інформаціє 0629, яку ми отримали безпосередньо від людей, які знаходились в приміщенні театру в момент обстрілу і вижили, в той трагічний ранок в театрі загинуло не менше 300 маріупольців.
За різними оцінками, можливо до 600 загиблих.
Але встановити точну кількість жертв в театрі вже не вдасться. Бо росія всі останні 6 місяців працювала над знищенням доказів. Спочатку тіла загиблих вивозили на лафетах, потім в закритих фургонах. Потім їх просто перестали вивозити.
Але тіла, як свідчать самі будівельники, досі залишаються під уламками театру.
Проте російські пропагандисти разом з маріупольськими колаборантами продовжують сіяти брехню про те, що українські військові підірвали будівлю зсередини. Дивним чином тони вибухівки якось не помітили сотні людей, якими був вщент заповнений театр.
Ось на цьому відео ми зібрали свідчення очевидців. Не фейкових, не театральних, а справжніх людей, які бачили все на власні очі. Ці люди - відомі багатьом маріупольцям. І вони не стануть брехати. Дивіться, це – важливо. Це – пам’ять про загиблих, які і на тому світі вимагають відплати за своє вбивство.
