У Житомирі відбувся показ стрічки Ґійома Рібо «Зерна голоду: Україна 1933». Це історія масового злочину та брехні. Документальна драма про Голодомор 1932-1933 років в Україні.
Про це інформує Мандрівний Docudays UA / Житомир.
Після перегляду присутні мали можливість обговорити побачене з доктором історичних наук, професором Галиною Стародубець.
Присутні зауважили, що завдяки таким фільмам є можливість доносити інформацію про ту трагедію світу.
«У фільмі йдеться про березень 1933 року. За даними досліджень про демографічні втрати, найбільший рівень смертності був саме з березня по серпень 1933 року. Померло близько 800 тисяч людей. Кожен шостий селянин в Україні помер за 32 -33 рік. 16 % селян померло. Десь приблизно 5 % містян теж померло. Найбільша смертність була серед селян, тому що найбільший спротив бішовецькій владі був серед селян. І дуже важливо було створити цей колгосп, створити друге закріпачення селян, яке фактично існувало до 70 -х років», - зазначила Галина Стародубець.
Також глядачі проводили багато паралелей із сьогоденням і впливом пропаганди у різні історичні періоди.
«Зараз це очевидно, що та тотальна агресивна пропаганда, яка ведеться Росією, уже тривалий час, ця гібридна війна, яка включає постійно дуже агресивну пропаганду через соціальні мережі, через телебачення, через пресу, вона поширюється на весь світ, вона не замикається тільки на Україні. Такою пропагандою було побудовано і Радянський Союз.
Тобто держава, віртуальна держава, яка створена була пропагандою, де чудово жили фільм «Волга -Волга» або «Кубанські козаки», які були створені 1935 року. Тобто люди тут помирали, а тут розказують про щасливе життя. Державна пропаганда працювала на створенні віртуальної реальності. Ви тут живете, тому що не так працюєте, не так ви любите Сталіна, не так ви там поважаєте більшовиків, а от поряд з вами вони такі, як треба, вони живуть у цьому красивому колгоспі, куди привезли посла французького, який приїхав і показав, як ви чудово живе».
Учасники також звертали увагу на те, що в часи Голодомору світ заплющував очі на проблеми, боючись розгнівати диктатора.
«Світ, який був наляканий небезпекою фашизму, робив вигляд, що такого нічого нема. І не хотів втручатися, і не хотів зачіпати Сталіна. Те саме ми зараз бачимо, нічого в принципі не міняється. Але дуже важливо, щоб ми це знали, щоб ми свідомо аналізували ті події, які відбуваються зараз, і бачили, що воно повторюється».
