11-тисячний Соледар – одне з міст на Донеччині, на яке прийшовся активний наступ росіян у липні 2022 року.
Центр видобутку солі для всієї України та значної частини Європи горить та тліє під російськими "Градами". Серце міста, держпідприємство "Артемсіль", з квітня не працює через обстріли, інформує "УП".
Одна з будівель "Артемсолі" догорала під час роботи журналістів "Української правди" в місті. За словами місцевих, у ніч з 26 на 27 липня в неї поцілили окупанти.
Соледар, на відміну від Сіверська, значною мірою рятує близькість розташування до Бахмута – це 15-20 хвилин автівкою. У деяких районах міста досі буває світло, вода і навіть працює продуктовий магазин. Також привозять іноземну гуманітарну допомогу.
Усе це – під щільними обстрілами. Вулиці вкриті вирвами та нерозірваними снарядами. З боку Бахмутського в Соледар заїхати вже неможливо. З боку Благодатного – на свій страх і ризик.
Попри це, власниця місцевого магазину Світлана переконує УП: "У нас все хорошо!". Вона ніби відмовляється вірити, що місто всього її життя стало зоною бойових дій, а її власна справа, магазин біля однієї з копалень "Артемсолі", тепер нікому не потрібен.
Будинок пані Світлани обстріляний з обох боків. Вона продовжує жити як у квартирі, так і в підвалі.
Чоловік, з яким УП розговорюється в її магазині, зізнається, що чекає тільки миру та спокійного життя на пенсії. Єдине, за що він наразі переживає, то це за те, що не може поїхати до сина під Маріуполь. І не тому, що боїться життя в окупації та російських військ, а тому що нині просто немає дороги з Бахмута до Маріуполя.
Здебільшого жителі Соледара неохоче погоджуються розмовляти з журналістами, киваючи на доволі дивне припущення, буцімто саме візити представників преси тягнуть за собою "прильоти".
Втім, як і в кожному прифронтовому або фронтовому місті, знаходяться люди, які не хочуть покидати рідний дім і чекають на святкування перемоги ЗСУ в цій війні.
Як живе Соледар, на який наступають росіяни – у відео УП.
